Перкунас був закоханий в богиню Вайне («Райдугу») і збирався одружитися з нею, але в день весілля вона втекла з Вельнясом. Громовник (Перкунас) прокляв її й кинув вниз, де вона стала богинею землі Жеміною, з Вельнясом же Перкунас відтепер постійно воює, вражаючи його блискавками (сокира, або молот громовержця), а гроза є кульмінацією битви. Таким чином, руйнівна дія як би сприяє родючості, так як супроводжується дощем.
Дивно жити, знаючи, що гроза – це не просто грім, а ціла битва, причиною якої стала втеча коханої, яку неможливо забути цілу вічність! Сидячи в своїй хатині під проливним дощем, сім’я стародавніх балтів розділялася. Хтось був на стороні Перкунаса, хтось підтримував спритного Велняса, ну а жінки, звичайно ж, були на боці красуні Райдуги. Скільки драматургії і сенсу! Великий урок з минулого для нас, сучасних і просунутих, як потрібно цінувати кожну найменшу подію, вміти споглядати, і в усьому бачити дію небесних сил.
Так що ж пов’язувало загадкові племена балтів з нами, слов’янами? Покопавшись в історії, ми знайшли відповідь на це питання. Значна близькість слов’янських і балтійських народів безперечна! На доказ цьому ми зупинимося на трьох фактах, які переконують нас у цьому.
Перший фактор – мовний.
За підрахунками лінгвістів, слов’ян і балтів ріднять 1600 загальних мовних коренів і безліч службових слів. Балтійські і слов’янські мови ближче один до одного, ніж кожен з них до будь-якого з індоєвропейських. Так само важко не помітити мовну схожість в міфології. Наприклад, в іменах язичницьких богів: у давніх русичів – Дий, Перун, Велес, Усень, у литовців і латишів – Діевас, Перкунас, Велняс, Усіньш.
Другий фактор – територіальний.
Іранці-кочівники (скіфи, сармати) залишалися господарями українських степів до V ст. від Р.Х. , потім це місце завоювали тюрки. На північ від них, в зоні лісостепу і лісу, аж до Балтійського моря, проживали численні племена балтів. Таким чином, все українське полісся (Чернігівська, Житомирська, Волинська, північ Київської області) з рубежу III-II тисячоліть до Р.Х. по V ст. від Р.Х. були заселені стародавніми балтами.
Третій фактор – схожість і єдність культур.
Незаперечний факт, що культура великої Київської Русі – це слов’яно-балтська культура, що поклала основу державності східних слов’ян.
