Одна з давніх скіфських легенд говорить про те, як з неба серед білого дня, на землю впали золоті предмети, які палали вогнем, коли старші сини Таргитая хотіли підійти до золота. Тільки молодшому синові вдалося взяти ці «небесні» предмети і віднести до себе в будинок. Метал просто так в руки не дається, іноді здається, що не майстер вибирає метал, а саме метал вибирає майстра, ту людину, яка надасть йому потрібну форму.
Землеробські народи північних широт консервативні за своєю суттю. Перебуваючи постійно на одному місці, будучи прив’язаними до клаптика землі, що обробляється і залежачи від капризів природи, вони рідко могли відволіктися для створення якихось нових технологій. Все нове і цікаве в наші землі приносили в основному вічні мандрівники греки і, як не дивно, кочівники. Розоривши яке-небудь місто, разом з дорогоцінною здобиччю степові воїни забирали в кочовища кращих майстрів стародавніх цивілізацій. До кінця свого життя ці майстри кували зброю Великого степу, залишаючи своє мистецтво новим господарям.
Душа нудиться в неволі і шукає собі виходу. Можливо, ця туга і послужила причиною виникнення дивовижних шедеврів скіфського мистецтва, створених невідомими нам геніями на догоду гордовитим Каганам.
Очевидно, разом з кочівниками і в українські землі прийшло вміння працювати з металом. Технології модернізуються, але пристрасть до металевих прикрас залишається такою ж. Скіфська Етніка являє собою ливарне виробництво, з найсучаснішим обладнанням. Головний наш напрямок – прикраси  в стилі Античне Срібло. Для цього ми використовуємо традиційну технологію, яку принесли в українські степи кочівники – тюрки (торки, печеніги, половці) близько 1500 років тому.